Втрата нюху: причини і лікування

Втрата нюху, або аносмія, – це досить серйозна проблема для людини, що істотно погіршує якість його життя. І мова йде не тільки про естетичні моменти – задоволення від вдихання аромату квітів або новорічному настрої, пов’язаному з запахами цитрусових і кориці. Зниження або втрата нюху можуть бути небезпечні для здоров’я в цілому. Приємний запах стимулює виділення травних соків, а відсутність його сприйняття може викликати розлади травлення. Багато отруйні для людини речовини володіють неприємним запахом і дратують слизову оболонку носа, викликаючи чхання, а при аносмія вони безперешкодно проникають в організм і роблять несприятливі ефекти.

Читач повинен зрозуміти, що втрата нюху хоч часто і не несе прямої загрози життю, але все ж вимагає від хворого звернення за консультацією до фахівця. Про те, чому знижується і зникає нюх і які принципи лікування даного стану, і піде мова в нашій статті.

Класифікація та причини втрати нюху

У період цвітіння рослин причиною зниження нюху може стати алергічний риніт.

І втрата нюху (або аносмія) і зниження його (або гипосмия) можуть бути вродженими і набутими.

Вроджена відсутність нюху є наслідком повної відсутності дихальних шляхів або ж їх часткового недорозвинення. Нерідко ця патологія супроводжується вроджених аномалій розвитку носа або лицьового черепа.

Придбана втрата нюху може бути периферичного і центрального походження: периферична виникає при локалізації порушення в області власне носа, а центральна – при органічному ураженні центральної нервової системи.

Периферична аносмія в свою чергу в залежності від причин, що її викликали, ділиться на 4 типи:

  • функціональна (є проявом вірусних інфекцій, алергічного риніту – у цьому випадку вона – наслідок набряку слизової оболонки носа; може виникати при неврозах і істерії; після ліквідації причини аносмія відновлюється нюх у повній мірі);
  • респіраторна (розвивається тоді, коли повітря, що містить молекули ароматичних речовин, проходить через носові ходи, але не може з будь-яких причин досягти периферичного відділу нюхового аналізатора; часто такими причинами є викривлення носової перегородки, гіпертрофія носових раковин, аденоїди, поліпи та інші доброякісні та злоякісні пухлини порожнини носа);
  • стареча, або вікова (результат атрофічних змін у слизовій оболонці носа, зокрема слизового епітелію, що призводить до сухості слизової носової порожнини);
  • есенціальна (результат поразки безпосередньо периферичного відділу аналізатора нюху, що виникли у зв’язку із запальним процесом в цій галузі, опіками носоглотки будь-якої природи, побутової або хірургічною травмою носа/носоглотки, гіпо — або атрофією нюхового епітелію, тривалим здавленням нюхової порожнини яким-небудь пухлинним процесом, а також токсичною поразкою її).

Для периферичної аносмія в більшості випадків характерно зниження смакових відчуттів паралельно з погіршенням нюху.

Зниження нюху центрального походження, або мозкова аносмія, може виникати при таких захворюваннях:

  • гостре або хронічне порушення мозкового кровообігу атеросклеротичної або іншої природи;
  • новоутворення головного мозку в ділянці передньої черепної ямки (менінгіома, гліома лобової частки);
  • розсіяний енцефаломієліт;
  • черепно-мозкова травма будь-якого ступеня тяжкості;
  • арахноїдит;
  • менінгіт;
  • запалення гратчастої пазухи – етмоїдит;
  • хвороба Альцгеймера.

При мозкової аносмія, якщо патологічний процес локалізований в області коркових центрів нюху, людина визначає факт наявності запаху, але верифікувати, визначити вид його не може.

Діагностика аносмія

Щоб підтвердити інструментально скарги хворого на те, що він не відчуває запахи, проводять ольфактометрию – вимірювання гостроти нюху спеціальним приладом – ольфактометром Цваардемакера. Прилад являє собою порожнистий циліндр, який містить ароматичну речовину і в який вставлена довга скляна трубка з поділками. Під час дослідження ця трубка поступово опускається в циліндр – таким чином відбувається дозування пахучої речовини, що надходить в ніс обстежуваного. Величина занурення скляної трубки в циліндр виражається в сантиметрах згідно числу занурених в циліндр поділок і є одиницею вимірювання гостроти нюху – ольфактией.

В процесі обстеження чоловік спочатку визначає появу якогось запаху – це значення ольфактий носить назву порогу відчуття. Трубку продовжують опускати в циліндр, і в певний момент обстежуваний дізнається, що за аромат він відчуває – це поріг розпізнавання, який завжди вище виникає раніше порогу відчуття. Поріг розпізнавання безпосередньо залежить від того, знайома людина з наданими йому ароматом чи ні.

При аносмія визначається сам факт відсутності нюху, але лише в частині випадку можна визначити, якого вона походження – центрального або периферичного. Як було сказано вище, при втрати нюху мозкової природи хворий може відчувати наявність запаху без можливості впізнавання його, отже, ольфактометрия дозволяє визначити нормальний або підвищений поріг відчуття, а поріг розпізнавання при цьому або різко підвищений, або зовсім не визначається.

Також може бути проведена ольфактометрическая проба із застосуванням всіляких запахів, що включає в себе 40 пунктів завдань для пацієнта (наприклад, ідентифікувати якийсь певний запах з 4 наданих). Достовірність цього тесту досить висока – становить близько 0,95, але він чутливий до статевих і вікових відмінностей. У хворих, що страждають повною втратою нюху, результат тесту буде становити від 7 до 19 з 40 пунктів.

При виявленні у хворого відсутність нюху подальші дослідження повинні бути спрямовані на встановлення причин, що їх викликали. Найбільше значення при цьому має комп’ютерна томографія головного мозку, що дозволяє виявити органічні зміни в області лобової частки та іншу патологію. У разі якщо зміни в мозку виявлені, з метою уточнення діагнозу, дообстеження та визначення тактики лікування хворому показана консультація невропатолога та/або нейрохірурга.

Лікування втрати нюху

Поліп носа перешкоджає проходженню молекул ароматичних речовин по дихальних шляхах — вони не досягають периферичного нюхового аналізатора, розвивається аносмія.

Методи лікування аносмія і можливість відновлення нюху в принципі визначаються в кожному конкретному випадку індивідуально і залежать від виду захворювання, що викликало патологію нюху.

Якщо причиною аносмія став вірусний або бактеріальний риніт або синусит, хворому призначають місцеву і загальну противірусну або антибактеріальну терапію, плюс місцеві протизапальні та системні або місцеві протиалергічні засоби (останні сприяють зменшенню набряку слизової оболонки носа).

При алергічному риніті відновлення нюху сприяє призначення антигістамінних (протиалергічних препаратів місцево та/або системно, а при важкої алергічної реакції або у разі відсутності ефекту від антигістамінних препаратів призначають навіть кортикостероїдні гормони, які, як відомо, володіють потужним протизапальну дію.

При виявленні поліпів в порожнині носа єдино ефективний метод лікування, який призведе до відновлення нюху, є оперативний – видалення новоутворень хірургічним шляхом. Те ж саме стосується й інших пухлинних утворень в носі, але в разі злоякісної природи до операції додасться ще й променева або хіміотерапія (звичайно, відновлення нюху в останньому випадку абсолютно не гарантоване, але все ж можливо).

У випадку викривлення носової перегородки нюхова функція носа відновиться лише після успішної операції з її вирівнювання.

При центральній аносмія, викликаної пухлинним процесом в головному мозку, лікування, як правило, комбіноване – хірургічне видалення новоутворення плюс хіміо — і/або променева терапія. Однак у ряді випадків, на далеко зайшли стадіях захворювання радикальне лікування недоцільно, а проводиться лише симптоматичне – відновити нюх при цьому неможливо.

Деякі лікарі пропонують до комплексного лікування причини аносмія додати ще препарати цинку, оскільки його дефіцит призводить до погіршення та перекручення нюху, і вітамін А, нестача якого в організмі викликає дегенерацію епітелію слизових, у тому числі і носа, внаслідок чого знижується нюх.

На завершення статті хочеться ще раз повторити: незважаючи на те що більшість причин втрати нюху не є небезпечними для життя хворого, йому не слід пускати хворобу на самоплив або займатися самолікуванням в домашніх умовах. Варто якомога швидше звернутися за допомогою до фахівця, щоб з’ясувати, яке захворювання викликало аносмию, – у разі такої неприємної знахідки, як пухлина порожнини носа або області головного мозку, шансів її успішного лікування на ранній стадії набагато більше, ніж в запущеній.

Про втрати нюху розповідає програма «Про головне»:

Відео до статті на YouTube