УЗД м’яких тканин шиї: показання, методика, інтерпретація результатів

Ультразвукове дослідження широко застосовується для вивчення будови і стану м’яких тканин шиї. Його результати мають важливе значення для лікаря і визначають подальшу тактику ведення пацієнта. Завдяки відсутності шкоди для здоров’я, відносно низькою вартістю і простотою ця процедура може використовуватися в якості скринінгу для виявлення патологічних процесів і при необхідності неодноразово повторюватися. Це дозволяє оцінювати зміни в динаміці і порівнювати результати з попереднім оглядом.

Показання до застосування

УЗД органів шиї дозволяє оглянути їх у різних площинах і виявити патологічні зміни, якщо такі є.

Ехографія має хорошу роздільну здатність, чітко візуалізує структури шиї і диференціює м’язову, жирову тканину і судини. Вона дає можливість оглянути органи шиї в різних площинах в реальному часі, уточнити їх будова і анатомічні особливості, виявити патологічні зміни. Основними показаннями до проведення УЗД м’яких тканин шиї є:

  • пухлиноподібне утворення шиї;
  • патологія кровоносних судин і лімфатичних вузлів;
  • абсцес м’яких тканин;
  • флегмона клітковинних просторів;
  • диференціальна діагностика;
  • травматичні пошкодження органів шиї.

Крім того, за допомогою ультразвуку виконуються деякі діагностичні та лікувальні процедури. До них відносяться різного роду біопсії, пункції лімфатичних вузлів, ендоскопії.

Перспективним напрямком ультразвукової діагностики є дуплексне сканування. Воно дає можливість оцінити кровоток у судинах і навіть тканинах. Існують дані про відмінність характеристик руху крові в реактивних лімфовузлах і метастазах, що може вирішити багато діагностичні питання.

Суть методики

Для проведення дослідження попередньої підготовки не потрібно. Хворий розташовується в зручному для огляду положенні (зазвичай лежачи). Спеціаліст наносить на датчик контактний гель і починає процедуру, під час якої переміщує його в необхідному напрямку.

Ультразвукові хвилі проникають через м’які тканини шиї, частково поглинаються і відбиваються. Такі ехо-сигнали реєструються електроакустичним перетворювачем, трансформуються в електричні коливання і піддаються обробці. При цьому лікар бачить на екрані монітора зображення у вигляді эхограммы, оцінюючи основні характеристики якого, він і робить висновок про стан тканин і органів.

Інтерпретація результатів

Особливе значення УЗД набуває при наявності об’ємних утворень шиї. У таких випадках зазвичай воно проводиться на початковому етапі обстеження, а вже потім, при наявності показань – доповнюється різними діагностичними методами (КТ, МРТ, біопсія). За допомогою ультразвукового сканування уточнюється розташування пухлиноподібного освіти, його структура та співвідношення з навколишніми тканинами, а іноді і приналежність до них.

Крім того, ехографія дає можливість візуалізувати лімфатичні вузли шиї. Дане дослідження дозволяє відрізнити реактивну лімфоаденопатія від:

  • пухлинних злоякісних процесів;
  • лімфопроліферативних захворювань (наприклад, лімфогранулематоз);
  • метастазів.

Всі ці патологічні стани мають свої особливості і характерну ультразвукову картину. Так, для злоякісних уражень характерна неправильна форма лімфовузлів з неоднорідною структурою і безліччю осередків. Однак такі зміни виникають вже на більш пізніх стадіях хвороби, а в дебюті можуть і не виявлятися. Для того щоб не пропустити хвороба, обстеження може повторюватися через певний час.

Також своєрідні ультразвукові симптоми мають кісти шиї і ліпоми.

При наявності абсцесів і флегмон шиї УЗД призначається для уточнення їх розташування, розмірів та розповсюдженості. Ці дані важливі при плануванні хірургічних втручань.

При травмі органів шиї ехографія може доповнити інформацію про наявні ушкодження і виявити приховані гематоми.

Недоліки методу

УЗД дозволяє лікарю визначити локалізацію і розміри абсцесу шиї, що дозволить провести його розкриття найбільш точно.

При призначенні ультразвукового дослідження обов’язково враховуються обмеження в його застосуванні та недоліки. А саме:

  • неможливість візуалізації кісткових тканин і повітряних порожнин (наприклад, респіраторного тракту);
  • недоступність для звичайного дослідження середостіння, верхніх відділів парафарингеального простору;
  • утруднення при вивченні об’єктів великих розмірів.

У цих випадках використання УЗД недоцільно і для обстеження лікар призначить інші методи.

Висновок

УЗД представляє собою високоінформативний діагностичну процедуру. Однак його висновок не може виступати як діагноз. Результати такої діагностики повинні оцінюватися в комплексі з клінічними даними та укладенням інших досліджень. Достовірність отриманих даних залежить від техніки проведення дослідження, досвідченості і грамотності спеціаліста.

Дивіться популярні статті

Оцінка статті: плохотак себенеплохохорошоотлично (поставте оцінку)