Синусит у дитини: симптоми і лікування

Синусит – це запалення слизової оболонки воздухоносного синуса (придаткових пазух носа). В кістках черепа розташовано кілька придаткових пазух: верхньої щелепи, лобової, гратчастої і клиновидної кістках. Всі вони повідомляються з порожниною носа. Запалення може розвиватися в одній з них або декількох одночасно.

Синусит є поширеною патологією у дітей: за даними статистики, їм хворіють до 20 % дітей різного віку. Деякі батьки навіть не підозрюють про розвиток синуситу у дитини, розцінюючи характерний для хвороби нежить як банальну застуду. Але це далеко не невинне захворювання, яке може привести до серйозних наслідків.

Причини і механізм розвитку синуситу

Найчастіше причиною запалення приносових пазух є бактеріальна або вірусна інфекція, яка проникає в навколоносових синусів. Синусит може виникати як ускладнення скарлатини, ГРВІ, кору, грипу. В деяких випадках запальний процес пов’язаний з алергічною реакцією, поліноз. Запалення може поширитися на синус при захворюванні верхніх корінних зубів.

Сприятливими факторами для виникнення синуситу є:

  • викривлення перегородки носа;
  • аномалії розвитку структури порожнин носа;
  • переохолодження;
  • зниження імунітету.

Суть запальних змін в синусах така:

  • хвороботворні мікроорганізми проникають в придаткову пазуху;
  • слизова оболонка під впливом збудників набрякає, порушуючи при цьому вентиляцію синуса;
  • із-за набряку порушується також відтік слизу з придаткових пазух, продукованої слизовою оболонкою, і пазухи поступово повністю заповнюються слизовими виділеннями;
  • під впливом мікробів відбувається нагноєння скупчилися виділень, гній і продукти життєдіяльності мікроорганізмів можуть потрапляти в кров і служити джерелом ураження інших органів і тканин.

Класифікація синуситів

У дітей молодшого віку гайморові і лобові пазухи ще не розвинені. Найбільш характерний для них синусит — етмоїдит.

По локалізації запалення розрізняють такі види синуситів:

  • фронтит – запалення лобової пазусі (однієї або обох);
  • гайморит – запалення одного або обох пазух верхньої щелепи;
  • сфеноидит – розвиток запалення в навколоносовій порожнини клиноподібної кістки черепа;
  • етмоїдит – ураження локалізується в синусах лабіринту в решітчастої кістки.

За тривалістю запального процесу розрізняють:

  • гострий синусит (тривалістю до 3 місяців);
  • хронічне запалення (триває понад 3 місяці з періодично виникаючими рецидивами).

По причині виникнення розрізняють синусити:

  • бактеріальні;
  • вірусні;
  • грибкові;
  • змішані (спричинені мікроорганізмами різних видів);
  • алергічні (пов’язані з впливом інгаляційних алергенів);
  • травматичні (що є наслідком травми голови, носа).

Симптоми

Прояви синуситу залежать:

  • від форми захворювання – при гострому процесі прояви більш виражені, при хронічному симптоматика може бути стертою;
  • від віку дитини.

У малюків перших 3 років життя придаткові пазухи недорозвинені. Основною причиною синуситу у дітей цієї вікової групи є вірусні інфекційні захворювання і аденоїди. Клінічні симптоми синуситів неяскраві, практично вони протікають безсимптомно. Нерідко синусит супроводжується середнім отитом, т. к. з порожнини носа інфекція може поширитися через широку у дітей євстахієву трубу в середнє вухо.

У дітей старшого віку все навколоносових синусів вже сформовані, може вражатися будь-яка з них. У дітей частіше розвивається запалення в декількох пазухах (полисинусит) або навіть всіх синусів відразу (пансинусит). Запальний процес в одній пазусі зустрічається дуже рідко.

Характерними для синуситу симптомами є:

  • нежить, що триває довше 2 тижнів;
  • виділення, купують гнійний характер і жовто-зелене забарвлення;
  • болі в навколоносових областях і головний біль;
  • утруднене носове дихання;
  • гугнявість голосу;
  • зниження нюху;
  • наростання симптомів до вечора;
  • підвищена температура (до 38-39 0С) при гострому процесі, при хронічному синуситі лихоманка відзначається рідко;
  • погіршення загального самопочуття: швидка стомлюваність, млявість, порушення сну, погіршення апетиту;
  • сухість в горлі, що викликає кашель (частіше вночі).

Діагностика

Крім опитування батьків проводиться огляд порожнини носа дитини (риноскопія), при якому виявляється почервоніння і набряк слизової і значна кількість слизу в носовій порожнині. Для підтвердження діагнозу призначається рентгенограма придаткових пазух. На знімку відображається потовщення слизової оболонки, що вистилає стінки запаленої пазухи, наявність рідини в ній.

Найбільш інформативним є ендоскопічне дослідження носових порожнин. У деяких випадках застосовується комп’ютерна томографія (МРТ, КТ), яка допоможе діагностувати невоспалительный синусит (при поліпах в придаткових пазух, викривленні перегородки носа).

При локалізації запалення в гайморових пазухах може проводитися лікувально-діагностична пункція, що дозволяє видалити гній з синуса, промити його антисептичним розчином. Отримані виділення з пазухи дають можливість визначити характер запалення, провести бактеріологічне дослідження для виділення збудника та виявити його чутливість до антибіотиків.

При дослідженні крові відзначається прискорена ШОЕ і підвищення кількості лейкоцитів.

Лікування

Промивання носа можна проводити дитині тільки за рекомендацією лікаря.

Ні в якому разі не слід лікувати синусит у дитини самостійно, щоб не погіршити ситуацію і уникнути ускладнень. Лікуванням повинен займатися тільки дитячий ЛОР-лікар.

Метою лікування є:

  • відновлення носового дихання;
  • вплив на збудників запалення або усунення іншої причини синуситу;
  • позбавлення від запалення;
  • профілактика ускладнень.

Комплексне консервативне лікування включає:

  • антибіотикотерапію;
  • судинозвужувальні засоби;
  • антигістамінні (протиалергічні) препарати;
  • фізіотерапевтичні процедури.

В ідеальному варіанті антибіотики призначаються за результатами бактеріологічного дослідження з визначенням чутливості збудника до антибактеріальних засобів. Але дослідження займає 4-5 днів, тому в гострих ситуаціях (при вираженій інтоксикації, високій лихоманці, рясних гнійних виділеннях) лікування призначається відразу ж, а потім при необхідності проводиться його корекція. Зволікання загрожує розвитком ускладнень, які у дітей виникають швидше, ніж у дорослих.

Якщо синусит пов’язаний з глибоким карієсом або іншою патологією зубів, то зі стоматологом вирішується питання про усунення першопричини хвороби.

Зазвичай починають лікування із застосування антибіотиків з широким спектром дії з ряду пеніцилінів: Аугментин, Ампіцилін, Амоксиклав. При непереносимості пеніцилінів застосовуються макроліди – Сумамед, Кларитроміцин, Азитроміцин.

Судинозвужувальні засоби усувають набряк слизової, покращуючи тим самим відтік слизово-гнійних виділень і сприяючи відновленню носового дихання. У дитячій практиці застосовують Називин, Отривин, Нафтизин, Санорин, Тизин Кисло. Особливу увагу батькам слід приділити вікових обмежень щодо застосування судинозвужувальних засобів.

Важливо правильно закапати краплі в ніс: дитині нахиляють голову набік або укладають дитину на бік. Закапувати краплі на носову перегородку і пальцем притискають до неї крило носа. Потім капають в інший носовий хід.

Судинозвужувальні препарати можна застосовувати не більше 5-7 днів через їх впливу на слизову. Спреї та аерозолі забезпечують рівномірний розподіл ліків на всій поверхні слизової оболонки в носі.

Після застосування препаратів судинозвужувальної дії закапують у ніс антисептичні краплі (Эктерицид, Коларгол, Протаргол) або антибіотик місцевої дії Биопарокс. Ці препарати допомагають впоратися із запаленням.

З протиалергічних засобів застосовуються Кларитин, Фенистил, Цетрин, Тавегіл. Дозування всіх призначених препаратів і тривалість курсу визначає лікар залежно від тяжкості запального процесу, віку дитини.

Використовувати рецепти народної медицини при синуситах у дітей можна лише за погодженням з ЛОР-спеціалістом, т. к. неправильно проведене промивання порожнини носа може призвести до ускладнення. Прогрівання можна використовувати тільки при відсутності нагноєння. Фітопрепарати здатні призвести до алергізації організму, що також посилить патологічний процес.

При відсутності алергії і за узгодженням з лікарем можна застосувати інгаляції з відварами ромашки, шавлії, календули. Збір цих трав заливають водою і доводять до кипіння, дають дитині дихати парами цих рослин. З дозволу ЛОР-лікаря може застосовуватися закопування в ніс розчину морської солі.

Гомеопатичні препарати, призначені дитячим гомеопатом, теж можуть використовуватися в лікуванні. Позитивною якістю такої терапії є відсутність побічних дій препаратів і імуномодулюючий ефект.

В лікуванні можуть використовуватися фізіотерапевтичні методи. Ефектом від физиолечения може стати:

  • усунення запального процесу;
  • активація обмінних процесів в ураженій тканині;
  • поліпшення мікроциркуляції крові;
  • зниження інтоксикації;
  • підвищення захисних сил організму.

Протизапальну дію надають:

  • УВЧ;
  • лазеротерапія;
  • ультразвук.

Для впливу на збудників запалення використовують тубус-кварц носа, місцеву дарсонвалізацію; антибіотик може вводитися шляхом електрофорезу.

Протипоказанням для физиолечения є гнійний характер запалення і порушення відтоку відокремлюваного з придаткових пазух.

При лікуванні хронічного синуситу в комплекс лікувальних заходів включають також дихальну гімнастику (по методу Стрельникової), точковий масаж біологічно активних точок на обличчі. Це сприяє поліпшенню крово — і лімфообігу, зменшення запальних проявів.

Особливу ефективність точковий масаж має при гаймориті і фронтиті. Його проводять до 3 разів в день близько 5 хвилин протягом 10 днів. Масажувати круговими рухами вказівних пальців слід такі точки:

  • 2 симетричні точки на лобі над центрами лобних пазух (на 2 см вище від внутрішнього краю брів);
  • точку, розташовану в центрі лоба на 2 см нижче початку зростання волосся;
  • 2 симетричні крапки над гайморові пазухи (на 1,5 см нижче століття).

Якщо консервативне лікування не принесло результату, то проводиться пункція ураженої пазухи, видаляють гній, промивають пазуху і вводять антибіотик або протизапальні препарати.

Профілактика

Уберегти дитину від синуситу можливо. Для цього слід прийняти заходи профілактики:

  • проводити правильне лікування будь-якої інфекції у дитини;
  • своєчасно звертатися до лікаря при тривалому нежиті;
  • забезпечити дитині повноцінне харчування;
  • стежити за дотриманням режиму дня дитиною;
  • регулярно проводити у квартирі вологе прибирання і забезпечити нормальний мікроклімат у ній (температуру повітря до 20 0С і вологість не менше 50 %), доступ свіжого повітря;
  • проводити загартовування дитини;
  • виключити переохолодження дитячого організму;
  • сприяти активному способу життя дитини (заохочувати заняття ранковою гімнастикою, плавання в басейні, заняття спортом).

Резюме для батьків

Нежить у дитини не завжди свідчить про банальну застуду, з якою батькам легко впоратися елементарними лікувальними заходами. Він може бути проявом запалення навколоносових порожнин.

Самостійно ні поставити правильний діагноз, ні тим більше вилікувати синусит неможливо. Спроби самолікування можуть закінчитися серйозними ускладненнями. Методи і рецепти народної медицини без медикаментозного лікування не допоможуть.

При найменшій підозрі на синусит слід звертатися до лікаря і суворо виконувати всі його призначення. Тільки таким шляхом можна розраховувати на лікування і виключити перехід синуситу в хронічну форму.

Про ознаки та лікуванні синуситів у програмі «Жити здорово!»:

Відео до статті на YouTube