Ангіна у дитини: симптоми і лікування. Поради педіатра

Гострий тонзиліт або ангіна – гостра інфекційна хвороба, що характеризується ураженням піднебінних мигдалин, лихоманкою, інтоксикацією і реакцією прилеглих лімфовузлів.

Ангіна відноситься до частих захворювань у дітей в холодну пору року. Вона може бути одиничним випадком або груповим захворюванням дітей в колективах. Хворіють на ангіну діти різного віку. На першому році життя гострий тонзиліт зустрічається дуже рідко, але відрізняється важким перебігом.

Причини

У дітей старше 5 років у 90 % випадків ангіна є бактеріальною інфекцією. Найбільш частим збудником у них є бета-гемолітичний стрептокок. У кожного 5-го дитини ангіна є стафілококової або поєднаною інфекцією стрептокока зі стафілококом.

Ангіна у дітей до 3-річного віку частіше є вірусною.

Її можуть викликати:

  • аденовіруси;
  • герпес-віруси;
  • цитомегаловіруси;
  • вірус Епштейн–Барра (збудник інфекційного мононуклеозу);
  • респіраторно-синцитіальний вірус.

Ангіну здатні викликати також гриби, пневмококи, спірохети.

Джерелом інфекції є хворий на ангіну (в гострому періоді хвороби або в стадії одужання) або здоровий» носій бета-гемолітичного стрептокока. Передача інфекції найчастіше відбувається повітряно-краплинним шляхом, але можливе зараження контактно-побутовим шляхом (через посуд, іграшки, рушник) або інфіковану їжу.

Заразним хворий є з перших днів хвороби. Без лікування заразний період триває до 2 тижнів. Лікування антибіотиком при бактеріальної ангіні скорочує цей період до 2 діб від початку застосування препарату.

Фактори, що сприяють розвитку ангіни:

  • переохолодження;
  • перевтома;
  • нераціональне харчування;
  • вживання холодних напоїв;
  • наявність вогнища інфекції в організмі (гайморит, карієс, отит та ін);
  • перенесені напередодні вірусні інфекції;
  • зниження імунітету.

Види ангіни у дітей

Розрізняють ангіну:

  • первинну – самостійне захворювання;
  • вторинну – виникла на тлі іншого захворювання – інфекційного (дифтерія, інфекційний мононуклеоз, скарлатина) або неінфекційного (хвороби крові, лейкоз).

По виду збудника буває ангіна бактеріальна, вірусна, грибкова.

По тяжкості поразки ангіна буває:

  • катаральна;
  • фолікулярна;
  • лакунарна;
  • виразково-некротична.

Симптоми

Порожнина рота: зліва — здорова, праворуч — при гострому бактеріальному тонзиліт (ангіна).

Інкубаційний період триває від кількох годин до кількох днів. Початок гострий. Незалежно від виду ангіни характерними її проявами є:

  • висока (до 39 0С і вище) лихоманка з ознобами;
  • болю в горлі (при ковтанні, потім постійні);
  • симптоми інтоксикації: головний біль, слабкість, відсутність апетиту, плаксивість і капризи дитини;
  • почервоніння і набряк мигдаликів, дужок і м’якого піднебіння;
  • збільшення і болючість підщелепних лімфовузлів.

При вираженій інтоксикації можуть відзначатися симптоми з боку серцево-судинної системи: прискорене серцебиття, зниження артеріального тиску, ознаки гіпоксії міокарда на ЕКГ. Діти старшого віку можуть скаржитися на загрудинні болі.

В аналізі крові при бактеріальної ангіні з’являється збільшена кількість лейкоцитів і прискорена ШОЕ, в аналізі сечі – поодинокі еритроцити і білок.

Локальні зміни в зіві залежать від виду ангіни:

  1. Катаральна ангіна характеризується набряком і почервонінням мигдалин, симптомами інтоксикації та збільшенням підщелепних лімфовузлів. Деякі фахівці розцінюють ці прояви як фарингіт (запалення слизової оболонки глотки), заперечуючи існування такого різновиду ангіни.
  2. Лакунарна ангіна: крім перерахованих проявів характерно гнійне виділення з лакун чи острівці гною на поверхні мигдалин біло-жовтого кольору, добре знімаються шпателем.
  3. Фолікулярна ангіна відрізняється освітою в підслизовому шарі мигдалин гнійників до 1-2 мм в діаметрі, добре видимих при огляді зіву у вигляді круглих гнійних точок. Картину в зіві порівнюють із зоряним небом.
  4. Виразково-некротична (виразково-плівчаста) ангіна: на поверхні мигдалин утворюються ділянки некрозу брудно-сірого кольору. Після відділення омертвілої тканини утворюються глибокі виразки з нерівними краями і дном.
  5. Різновидом виразково-пленчатой ангіни є ангіна Симановского–Плаута–Венсана, що виникає у ослаблених дітей. Для неї характерно одностороннє ураження мигдаликів з утворенням виразкового дефекту з гладким дном на тлі невеликого почервоніння і набряку мигдалини, зі слабо вираженою інтоксикацією. Одночасно можуть відмічатися прояви виразкового стоматиту.
  6. Вірусна ангіна відрізняється тим, що спочатку виникають катаральні прояви (нежить, кашель, першіння в горлі і кон’юнктивіт), а на їх тлі з’являються зміни з боку мигдаликів: почервоніння і набряк їх, пухкий білий наліт на поверхні. По задній стінці глотки стікає слиз. При герпетичної ангіни видно на небі і мигдалинах дрібні бульбашкові висипання.

Діагностика

У діагностиці ангіни застосовуються:

  • опитування батьків і дитини;
  • огляд зіву гортанним дзеркалом;
  • мазок із зіву і носа на паличку Лефлера (для виключення дифтерії);
  • мазок із зіву для бактеріологічного дослідження з метою виділення збудника та визначення його чутливості до антибіотиків;
  • загальний аналіз крові і сечі.

Лікування

При появі симптомів ангіни слід звернутися до лікаря. Небезпеку самолікування дитини полягає у виникненні ускладнень або хронізації процесу при неправильному лікуванні. Більш того, самостійно визначити вид ангіни, виключити таке небезпечне захворювання, як дифтерія, неможливо.

У зв’язку з неблагополучною ситуацією щодо захворюваності на дифтерію в деяких регіонах всі діти з ангіною лікуються в стаціонарі. Обов’язковій госпіталізації підлягають малюки перших 3 років життя, діти з важкими супутніми захворюваннями: цукровим діабетом, захворюваннями нирок, порушеннями системи згортання крові.

При лікуванні в домашніх умовах рекомендується ізолювати дитину від інших дітей, виділити йому окремий посуд і предмети гігієни. На час лихоманки призначається постільний режим. Необхідно забезпечити рясне пиття для зниження інтоксикації.

Комплексне лікування ангіни включає:

  • вплив на збудника – антибіотикотерапію або противірусні, протигрибкові препарати;
  • антигістамінні (протиалергічні) кошти;
  • жарознижуючі препарати;
  • пробіотики;
  • місцеве лікування (полоскання горла, зрошення спреями, змазування мигдалин, розсмоктуючі таблетки);
  • щадний режим.

Лікування залежить від виду збудника. Якщо клінічних проявів недостатньо для визначення виду ангіни, лікар може призначити симптоматичне лікування на 2 дні (до отримання результатів бактеріологічного аналізу мазка із зіва).

У разі вірусної ангіни лікар підбере противірусні препарати (Віферон, Анаферон, Кипферон та ін). При грибковому ураженні будуть використані протигрибкові препарати (Ністатин, Флюконазол та ін). При ангіні Симановского проводиться таке ж лікування, як при бактеріальної ангіні.

Бактеріальну ангіну будь-якого ступеня тяжкості необхідно лікувати антибіотиками. В ідеальному варіанті антибіотик призначається з урахуванням чутливості виділеного збудника (стрептокока, стафілокока, пневмокока). При стрептококової інфекції препаратами вибору є пеніциліни як найбільш ефективні і мало впливають на мікрофлору кишечника.

До препаратів першого ряду відносяться Амоксицилін, Амоксиклав, Аугментин, Экоклав. Препарати випускаються в таблетках і в суспензії (для малюків). Дозу антибіотика визначає педіатр. У випадку стійкості збудника до пеніцилінів або при непереносимості цих препаратів дитиною призначаються макроліди (Сумамед, Азитроміцин, Азитрокс, Хемомицин, Макропен).

Цефалоспорини (Цефалексин, Цефурус, Цефіксим-Супракс, Панцеф та ін) застосовуються рідко – як варіант альтернативної антибіотикотерапії.

Курс лікування антибіотиками має тривати 10 днів, щоб повністю знищити стрептококи і не допустити ускладнень. Тільки Сумамед можна приймати 5-денним курсом, т. к. це антибіотик пролонгованої дії.

Оцінку ефективності призначеного антибіотика лікар проведе через 3 дні, оцінюючи загальний стан, температуру, локальні зміни в зіві, але припиняти прийом антибіотика дитині після поліпшення самопочуття і нормалізації температури не можна.

Лікар може призначити антибіотик місцевої дії Биопарокс у вигляді спрею. Він не замінює антибіотик загальної дії, який призначений дитині всередину. Сульфаніламідні препарати для лікування дітей не застосовуються.

Для попередження виникнення алергічної реакції застосовуються антигістамінні засоби (Цетрин, Перитол, Зіртек, Фенистил та ін).

Щодо призначення вітамінних препаратів у фахівців неоднозначне думку. Одні з них рекомендують призначати в якості загальнозміцнюючого лікування вітамінні комплекси (Алфавіт, Центрум, Мультитабс). Інші ж вважають, що синтетичні вітаміни підвищують алергічну налаштованість організму і тому вітаміни дитина повинна отримувати з харчовими продуктами. Якщо ж прийнято рішення пити вітаміни в аптечному вигляді, то їх прийом слід починати тільки після повного одужання, оскільки в період хвороби організм найбільш інтенсивно виводить усі супутні речовини, засвоєння додаткових мікроелементів і вітамінів просто не відбудеться.

Лікування антибіотиками вимагає обов’язкового призначення пробіотиків (Лінекс, Біфідумбактерин, Биобактон, Біфіформ та ін) для попередження розвитку дисбактеріозу.

Лихоманка при ангіні тримається до тих пір, поки не зникнуть гнійні нальоти. При проведенні лікування ефективним антибіотиком зазвичай вони зникають приблизно за 3 дня. До цього доведеться застосовувати жарознижуючі засоби в суспензії або в свічках (Парацетамол, Панадол, Нурофен, Еффералган, Німесулід та ін).

Поради педіатра

Вчасно почате адекватне комплексне лікування — запорука швидкого одужання дитини.

Допоміжним засобом лікування ангіни є багаторазове протягом дня полоскання горла (у старших дітей) і застосування спреїв для малюків. Бажано не застосовувати один і той же засіб постійно при будь-якому захворюванні, а змінювати їх.

Спреї можна використовувати дітям з 3 років та орошувати горло обережно, направляючи струмінь ліки на щоку, щоб не викликати рефлекторний спазм голосових зв’язок. Для малюків можна обробляти пустушку спреєм. Використовують Гексоралспрей, Інгаліпт, Люгольспрей.

Вчити полоскати горло можна починати з 2 років. Для полоскання можна застосувати Мірамістин 0,01%-ний розчин, перекис водню (на склянку теплої води 2 ст. л.), Фурацилін (2 пігулки на склянку води).

Хороший ефект дає полоскання відварами трав (якщо у дитини немає алергії) – ромашки, шавлії, календули. Можна скористатися готовим збором, купленим в аптеці (Ротокан, Ингафитол, Эвкаром), содосолевым розчином (на склянку води взяти по ½ ч. л. питної соди і солі і 5-7 крапель йоду).

Приблизно з 5-річного віку можна давати дитині таблетки для розсмоктування у роті (Стрепсілс, Стопангін, Фарингосепт, Гексорал табс та ін). Дітям до 5 років застосовувати їх небажано, оскільки існує ризик виникнення асфіксії чужорідним тілом.

Слід знати, що зігрівають компреси, парові інгаляції при ангіні робити не можна.

Не слід знижувати температуру нижче 38,5 0С, оскільки при лихоманці більш активно виробляються антитіла проти збудника. Тільки при схильності дитини до виникнення судом на тлі підвищеної температури доведеться знижувати її вже при 38 0С або навіть 37,5 0С у немовлят.

Якщо лікарські засоби не знизили лихоманку, можна застосувати поради народної медицини: роздягнути малюка, обтерти тіло вологим рушником або серветкою, змоченою розведеною водою горілкою. Обов’язково потрібно поїти дитину чаєм (з малиною, смородиною, журавлиною), соками, морсом.

Місцеве лікування рекомендується проводити після їжі. Полоскання слід проводити кожні 3 години. Протягом 30 хвилин після місцевої процедури не слід годувати і поїти дитину.

З фізіопроцедур в лікуванні використовується тубус-кварц зіву, а при лімфаденіті призначають УВЧ на область збільшених лімфовузлів.

Ускладнення

Пізно почате або неправильне лікування, ослаблений імунітет у дитини сприяють розвитку ускладнень після ангіни. При появі задишки, серцебиття, набряки і болі в суглобах, набряків, крововиливів на шкірі потрібно негайно звертатися до лікаря.

Ускладненнями ангіни можуть стати:

  • гострий отит;
  • підщелепної лімфаденіт з можливим розвитком абсцесу або флегмони;
  • паратонзіллярний або заглотковий абсцес;
  • ревматизм з розвитком пороку серця і серцевою недостатністю;
  • міокардит (запалення серцевого м’яза);
  • проникнення інфекції в кров і розвиток сепсису, менінгіту;
  • ураження нирок (гломерулонефрит) та сечовивідної системи (пієлонефрит);
  • геморагічний васкуліт;
  • ревматоїдний артрит;
  • перехід тонзиліту в хронічну форму.

Для профілактики ускладнень перед випискою дитині одноразово вводять Біцилін-3. З метою своєчасної діагностики ускладнень після курсу лікування призначається загальний аналіз сечі і крові, ЕКГ. Після перенесеної ангіни педіатр спостерігає дитину протягом місяця з щотижневим оглядом. На 7-10 днів після хвороби дитина звільняється від фізичних навантажень (уроки фізкультури, заняття у спортивних секціях та ін), від щеплень і реакції Манту.

Профілактика ангіни

До профілактичних заходів належать:

  • загартовування дитини;
  • гігієнічне утримання приміщень;
  • виключення переохолоджень;
  • своєчасна санація вогнищ інфекції в дитячому організмі;
  • раціональне харчування;
  • дотримання режиму дня;
  • призначення медикаментозної профілактики (Біцилін-3 або Біцилін-5) ослабленим дітям.

Резюме для батьків

Батькам слід з усією серйозністю поставитися до ангіні у дитини. Ця, здавалося б, банальна інфекція може викликати важкі захворювання у разі пізнього або неправильного лікування. Особливо важливо дотримуватися тривалість курсу антибіотикотерапії.

У кожної десятої дитини, непролеченного або пролікованого неправильно, розвивається ураження серця, яке здатне призвести до інвалідизації в майбутньому. Не менш важкі і інші ускладнення ангіни.

З першого дня хвороби потрібно звертатися до педіатра або ЛОР-лікаря, а потім виконувати всі його призначення і рекомендації. Самолікування може призвести до непоправних наслідків. Не слід нехтувати і спостереженням лікаря за дитиною після перенесеної ангіни!

У програмі «Школа доктора Комаровського» докладно розказано про симптоми і способи лікування ангіни у дітей:

Відео до статті на YouTube