Збій гормонів у наднирниках

Патологічні процеси в наднирниках порушують їх нормальну роботу. Гіперфункція надниркових залоз є одним з відхилень у функціонуванні залоз. Підвищена секреція гормонів перешкоджає роботі органів людини, оскільки впливає на загальний стан організму. Тривале підвищення рівня гормонів наднирників негативно позначається на здоров’ї й викликає ряд важких наслідків.

Класифікація патології вироблення гормонів

Гіпофункція надниркових залоз

Патологія виділення гормонів може провокувати зниження і збільшення їх кількості. Гіпо-і гіперфункція залоз рівною мірою чинять негативний вплив на організм, тому пацієнту потрібна невідкладна медична допомога. Гіпофункція залоз протікає в 2-х формах: первинної і вторинної. Первинна стадія розвитку захворювання характеризується зниженням кількості гормонів незворотних уражень коркового шару надниркових залоз. На наступній стадії хвороби вражена гіпоталамо-гіпофізарна система, тобто патологічний процес поширюється з надниркових залоз на гіпофіз і гіпоталамус. В результаті патологія знижує ендокринну функцію залоз і вражає нервову систему. Вказувати на наявність недостатності надниркових залоз буде нетипова шкірна пігментація. Плями покривають шию, руки й обличчя. Чим довше хвороба залишається без лікування, тим темніше пігментація на шкірі.

Повернутися до змісту

Надниркова гіперфункція

Поразка коркового шару надниркових залоз провокує появу темних пігментних плям на шкірі.

Кора надниркових залоз складається з мозкової прошарку, сітківки, клубочкової і пучкової областей. Кожна зі складових відповідає за вироблення певного гормону. Гіперфункція залоз буває декількох типів. Певний вид захворювання залежить від того, які гормони кори виділяються у надлишку:

  • Надлишок кортикостероїдних гормонів, які відповідають за кількість електролітів у складі крові.
  • Гіперандрогенія надниркових залоз — посилене виділення статевих стероїдів.
  • Підвищене виділення глюкокортикоїдів, у функції яких входить нормалізація артеріального тиску, підтримка імунної системи та обміну речовин (синдром Іценко-Кушинга).
  • Надлишок катехоламінів, причиною якого вважається феохромоцитома або тривале перебування в стресовій обстановці.

Повернутися до змісту

Причини виникнення гіперфункції

Надниркова гіперфункція викликана новоутвореннями в органі.

Гіперфункція передбачає нетипову активність клітин ендокринних залоз. Посилену функцію надниркових залоз провокують збої в нормальній роботі органу або ураження хворобами. Найбільш частими причинами гіперфункції вважаються:

  • освіта доброякісного характеру;
  • освіта злоякісного характеру;
  • гіперплазія (збільшення) кори надниркових залоз;
  • проблеми з функціонуванням організму (стресові стани, вагітність, розвиток цукрового діабету, надмірна вага).

Найбільш легкий випадок дисфункції надниркових залоз спостерігається при їх неправильному функціонуванні. При такому порушенні хворий відчуває мінімальна кількість неприємних відчуттів, і його життю ніщо не загрожує. Регуляція діяльності надниркових залоз відбувається швидше. В інших випадках, прогноз для подальшого життя людини менш втішний. Новоутворення будь-якого типу і гіперплазія — серйозні проблеми, які важко вилікувати.

Повернутися до змісту

Різноманітність клінічної картини

Симптоми надлишку глюкокортикоїдів

Розтяжки на шкірі — симптом збою вироблення кортизолу.

Глюкокортикоїди, в тому числі кортизол, відповідають за нормальне протікання обміну речовин, роботу імунної системи, рівень артеріального тиску. Хвороба, пов’язана зі збільшенням кількості гормонів наднирників цього типу у складі крові, називається гіперкортицизм. Симптоми при патології проявляються по-різному, а більш вираженими стають при ускладненні хвороби. Гіперфункція гормону і гіпофункція надниркових залоз схожі за симптоматикою. Найчастіше виникають:

  • слабкість у м’язах;
  • збільшення ваги;
  • розтяжки на шкірі;
  • крововиливи під шкіру;
  • відкладення жиру в області обличчя, між лопатками і в мезентериальном ложе;
  • підвищений рівень артеріального тиску;
  • нестабільний емоційний стан;
  • роздратування та інші проблеми з шкірним покривом.

Повернутися до змісту

Симптоми надлишку мінералокортикоїдів

Надлишок альдостерону провокує болі в голові.

Кортикостероїдні гормони надниркових залоз, інакше мінералокортикоїди, відповідають за насиченість крові на електроліти та об’єм крові, що циркулює по тілу. Тому, в першу чергу, розвиток надлишку мінералокортикоїдів позначається на тиску — артеріальний тиск стрибкоподібно підвищується. Притупляється чутливість пацієнта до препаратів, які застосовуються при гіпертонії.

Досить часто у хворих розвивається гіперальдостеронізм — надлишок альдостерону, який відноситься до минералкортикоидам. Гормон надниркових залоз підтримує оптимальний водно-сольовий обмін між зовнішнім і внутрішнім середовищем організму. Зростання його кількості супроводжується больовими відчуттями в голові, при злегка підвищених показників діастолічного тиску. До того ж хворий страждає від нестачі калію і надлишку натрію в крові. Оскільки гіперальдостеронізм супроводжується проблемами з концентрацією сечі, людина втрачає багато рідини, а натрій затримується в організмі. Подальший розвиток захворювання супроводжується активізацією реніну плазми.

Повернутися до змісту

Симптоми надниркової гіперандрогенії

Надниркова гіперандрогенія провокує безпліддя.

Гіперандрогенія означає посилену секрецію статевих стероїдів. Частіше ці гормони виділяються в малій кількості, оскільки біологічно активні речовини сітківки надниркової кори вважаються слабкими андрогенами. Вказують на розвиток гіперандрогенії такі ознаки:

  • псевдогермафродитизм, що виник у новонародженої дівчинки;
  • ранній початок статевого дозрівання дитини;
  • необґрунтовано низький зріст у дітей;
  • збій менструальної функції жіночого організму;
  • нездатність жінки завагітніти;
  • надмірне оволосіння жінки за чоловічим типом — на грудях, обличчі, руках, ногах, верхньої частини спини і живота;
  • запалення сальних залоз, що проявляється вуграми;
  • збільшена частка м’язової маси в тілі;
  • зменшена кількість підшкірно-жирової клітковини.

Повернутися до змісту

Симптоми надлишку катехоламінів

Емоційні стреси впливають на артеріальний тиск.

Надлишок катехоламінів, таких як адреналін, нордреналин, дофамін, провокує гіперфункція мозкового шару кори надниркових залоз. Симптоматичні прояви частіше пов’язані з тривалим впливом емоційного стресу на організм:

  • хронічно підвищені показники артеріального тиску;
  • епізодичні скачки тиску;
  • гіпертонічний криз, що супроводжується розвитком вегетативних порушень;
  • тривожність, почуття страху, що виникає при підвищенні тиску;
  • мимовільне тремтіння пальців на руках;
  • втрата ваги;
  • протягом гіпертонії з ускладненнями в молодому віці.

Повернутися до змісту

Діагностичні заходи

Діагностичне дослідження пацієнта починається з огляду і збору анамнезу. Лікарю необхідно оцінити фізичний і емоційний стан хворого, дізнатися про перенесені хвороби та індивідуальні особливості. Далі пацієнту необхідно здати на аналіз кров і сечу. Узята кров досліджується на такі параметри:

  • рівень гемоглобіну;
  • кількість цукру (глюкози) і еритроцитів;
  • присутність гормонів всіх необхідних і їх кількості.
МРТ може виявити патологію, яку не показала лабораторна діагностика.

Для постановки точного діагнозу, пацієнту проводять ультразвукове дослідження (УЗД) і магнітно-резонансну томографію (МРТ) наднирників. Ці методи діагностики дозволяють ендокринолога вивчити кору надниркових по верствам, а також виявити патології, на які не вказали інші аналізи чи які протікають приховано (знаходяться на латентному етапі течії).

Діагностується дисфункція надниркових залоз важче у пацієнтів, які страждають ожирінням. При великій кількості зайвої ваги важче визначити причину накопичення жиру. Якщо дана проблема спровокована надлишком глюкокортикоїдів, то жир локалізується в основному на тулубі. Для ожиріння ж характерно розподіл жирової тканини рівномірно по всьому тілу. До того ж у хворих ожирінням результати гормональних тестів будуть злегка підвищені.

Повернутися до змісту

Лікування надниркової гіперфункції

Лікування має різну спрямованість, залежно від першопричини розвитку гіперфункції залоз. Якщо порушення роботи спровоковано виникненням новоутворення, то в більшості випадків вирішити її вдається тільки хірургічно. Після оперативного втручання більша частина негативних проявів проходить сама по собі. Якщо гіперфункція виникла через застосування надмірної кількості препаратів, що впливають на гормональний статус, необхідно знизити їх дозу, а по можливості відмовитися від прийому або замінити щадними аналогами.

Гормональні препарати призначають у складі комплексної терапії.

Якщо рівень гормонів підвищений, пацієнтові призначають кортикостероїди у вигляді ін’єкцій. Після того як вдасться стабілізувати стан хворого, уколи замінюють таблетками. Найчастіше для підтримки нормального гормонального статусу людина змушена приймати препарати всю решту життя. При поліпшенні самопочуття і за рекомендацією лікаря кортикостероїди змінюються іншими гормональними препаратами. Одним з видів лікування вважається прийом пацієнтом комбінації глюкокортикоїдів. В такому випадку застосовуються препарати «Кортизон ацетат», «Гідрокортизон», «Дексаметазон». Призначати будь-які медикаменти може виключно ендокринолог, попередньо ознайомившись з результатами аналізів хворого і оцінивши його статки.

Повернутися до змісту

Дієта при гіперфункції

При раціональному харчуванні в період лікування регулювання неправильної роботи наднирників буде відбуватися швидше і ефективніше. В день має бути кілька прийомів їжі, збалансованих за кількістю калорій, мікроелементів, вітамінів та поживних речовин. Не можна переїдати. Кількість споживаної солі не повинне перевищувати 10-ти грам на добу. Крім того, з меню слід виключити: горіхи, шоколад, какао, чай, сухофрукти і всі бобові. Заборонено вживати смажені та жирні страви. З обережністю вживається солодке.

Повернутися до змісту

Профілактика захворювання

Оскільки основним чинником, що провокує порушення функції надниркових залоз, вважається стрес, профілактичні заходи передбачають уникнення стресових і конфліктних ситуацій. Перенесли захворювання і людям, які хочуть себе убезпечити, необхідно стежити за станом нервовою системою і не перенапружувати її. Крім того, важливим профілактичним фактором вважається зміцнення імунної системи. Для цього людині слід підтримувати фізичну активність і регулярно займатися спортом. В розумних межах ефективно зміцнює імунітет холодні обливання та обтирання.