Енцефалопатія нирок

Одним з найбільш значних негативних наслідків гострої або хронічної ниркової недостатності є ниркова енцефалопатія. Нирки виконують важливу функцію очищення кровоносної системи від токсичних продуктів метаболізму і виведення з організму шкідливих речовин. При зниження функціональності нирок відбувається кумуляція токсинів в організмі з подальшою інтоксикацією. Такий стан вимагає негайної корекції, інакше неминуче настання летального результату.

Патогенез і симптоми уремічної енцефалопатії

Механізм розвитку захворювання

У більшості випадків уремічна енцефалопатія діагностується на тлі гострої ниркової недостатності. Однак прояв захворювання можливо і в хронічних формах пієлонефриту або гломерулонефриту у разі неякісної або неефективної терапії, а також після трансплантації нирки. В даному випадку патологія розвивається внаслідок розладу фільтруючої функції нирок, що призводить до накопичення в тканинах головного мозку отруйних його органічних кислот. Крім того, в зону ризику розвитку енцефалопатії головного мозку потрапляють пацієнти з нирковою недостатністю, які тривалий час перебувають на лікуванні діалізом. У разі застосування діалізних розчинів, що містять алюміній, протягом року відбувається порушення функції головного мозку внаслідок отруєння тканин мозку алюмінієм.

Повернутися до змісту

Симптоми патології на різних стадіях розвитку

Симптомокомплекс ниркової (уремічний) енцефалопатії поєднує ознаки гноблення і збудження нейронів. Протягом всієї тривалості захворювання характерні постійні головні болі різних видів і ступенів прояву. Поширеним симптомом порушення функції головного мозку є розлад сну, зокрема, зміна тривалості та регулярності циклів відпочинку і неспання. З боку невралгії можливі прояви у вигляді зміни м’язового тонусу, мимовільних м’язових посмикувань (міоклонія), тремор, розлади координації рухів (атаксія).

На ранній стадії основними ознаками розвитку патології є:

  • занепад сил, швидка стомлюваність;
  • порушення уваги і короткочасної пам’яті;
  • апатія або, навпаки, підвищена тривожність та порушення;
  • часта зміна настрою.
Ниркова енцефалопатія у більшості випадків розвивається на тлі хронічних захворювань нирок.

З розвитком патології симптоми зміни свідомості стають більш вираженими. Виникає гальмування і сплутаність розумового процесу, дезорієнтація, втрата пам’яті, розлади мовлення та інші когнітивні розлади. Можливі зорові галюцинації. В пізній фазі хронічної ниркової недостатності, ускладненої уремічної енцефалопатії, з’являються епілептичні напади. Гостра ниркова недостатність при енцефалопатії також супроводжується судорожними нападами, поява епілептичних припадків у цьому випадку діагностується приблизно до 10-го дня перебігу захворювання. У критичному стані з’являється:

  • Ступор — глибоке пригнічення свідомості, втрата довільної діяльності людини при збереженні рефлексів.
  • Метаболічна кома — несвідомий стан, відсутність рефлексів та регуляції життєво важливих функцій організму.

Повернутися до змісту

Діагноз і терапія ниркової енцефалопатії

Постановка діагнозу ниркової енцефалопатії відбувається на підставі ознак зниження функції нирок. Симптоматичне лікування судомних нападів здійснюється з допомогою лікарських засобів — «Діазепам», «Дифенін», «Карбамазепін», «Фенобарбітал», «Вальпроат натрію». Дозування прийому препарату визначає лікар з урахуванням порушення видільної функції нирок, перевищення встановленої дози неприпустимо, щоб уникнути накопичення шкідливих речовин в організмі.

Вилікування уремічної енцефалопатії безпосередньо взаємопов’язано з відновленням фільтраційної та видільної здатності нирок. Замісна терапія (гемодіаліз або перитонеальний діаліз без використання алюмінійвмісних діалізних розчинів) або відновлення ниркової функції (трансплантація нирки) благотворно впливає на зниження проявів ниркової енцефалопатії з подальшим усуненням патології. Однак у важких випадках і при тривалому перебігу захворювання, особливо у людей похилого віку, існує ризик сталого нервово-психічного розладу з переходом енцефалопатії у хронічну форму.