Склеротерапія гемороїдальних вузлів: показання та протипоказання

Видалення гемороїдальних вузлів може проводитися за допомогою спеціальних склерозуючих препаратів, які вводяться в просвіт патологічно змінених судин. Ця методика лікування сприяє зрощенню стінок гемороїдальних утворень і зупиняє розвиток цього неприємного захворювання.

Суть методики

Метод склеротерапії гемороїдальних вузлів заснований на введенні в просвіт вен препаратів, які починають взаємодіяти з внутрішньою оболонкою вени (ендотелієм). У результаті такого впливу патологічно змінений посудину запалюється, піддається фіброзних змін і склерозується, тобто припиняє живити вузол. Надалі захворювання тимчасово пригальмовує своє подальше прогресування.

На сьогоднішній день для виконання цієї процедури можуть застосовуватися різні препарати:

  • Тромбовар (Франція);
  • Фібро-Вейн (Великобританія);
  • Этоксисклерол (Німеччина).

Саме ці препарати схвалені Фармакологічним комітетом Росії і можуть застосовуватися в її клініках для лікування геморою.

Свідчення

Склерозування гемороїдальних вузлів може виконуватися на будь-якій стадії хвороби. Показаннями для його застосування можуть стати такі клінічні випадки:

  • перші три стадії геморою – як самостійний метод лікування;
  • кровотеча з гемороїдального вузла – як спосіб зупинки кровотечі на будь-якій стадії захворювання;
  • на IV стадії геморою – як підготовка до лигированию або хірургічного видалення гемороїдальних вузлів.

Ефективність цього способу лікування знижується в залежності від розмірів гемороїдальних вузлів.

Протипоказання

Склеротерапія гемороїдальних лімфовузлів, як і будь-яка інша лікувальна методика, може бути протипоказана. Приводом для призначення такої лікувальної процедури можуть стати такі стани і захворювання:

  • період загострення геморою;
  • виражена кровотеча з гемороїдальних вузлів;
  • великі розміри гемороїдальних вузлів;
  • комбінований геморой;
  • анальні тріщини;
  • нориці в області прямої кишки і піхви;
  • запальні захворювання кишкового тракту (хвороба Крона, неспецифічний форма виразкового коліту);
  • парапроктит.

Також відносними протипоказаннями до виконання цієї процедури можуть стати загальні важкі захворювання, період вагітності або менструації.

Як підготуватися до процедури?

Перед втручанням хворому рекомендується підготувати кишечник за допомогою очисної клізми та спеціальної дієти.

Перед виконанням склеротерапії хворий повинен пройти обстеження у проктолога, який призначить йому ряд додаткових лабораторних і інструментальних досліджень. На підставі отриманих результатів лікар призначить день виконання склеротерапії та ознайомить пацієнта з правилами підготовки до неї.

Схема підготовки до процедури може залежати від зібраного про пацієнта анамнезу і показників досліджень. Залежно від цього, вона може коригуватися лікарем індивідуально для кожного хворого.

Основні правила підготовки до склеротерапії гемороїдальних вузлів полягають у наступному:

  1. Призначення за кілька днів до процедури дієти, яка забезпечує відсутність запору.
  2. Безпосередньо перед процедурою проводиться очисна клізма, яка забезпечує відсутність акту дефекації відразу ж після процедури. Вона необхідна з-за того, що калові маси, при проходженні по прямій кишці відразу після сеансу склеротерапії, можуть знизити ефективність лікування.
  3. Перед процедурою збриваються волосся в області ануса.

Пацієнтам рекомендується створити правильний психологічний настрій перед виконанням сеансу склеротерапії, т. к. при нервовому напруженні область ануса стискається, і це може ускладнювати роботу проктолога при виконанні ін’єкцій склерозанта.

Як проводиться процедура?

Процедура склеротерапії може виконуватися в амбулаторних умовах і не вимагає госпіталізації хворого. Після виконання всіх підготовчих заходів пацієнт приходить в спеціально обладнаний кабінет, в якому повинні бути всі необхідні інструменти, пристосування і медикаменти: аноскоп, спеціальний шприц для введення склерозанта, проктологічне крісло, препарати для склерозування та надання необхідної невідкладної допомоги. Процедура повинна виконуватися досвідченим лікарем-проктологом, який пройшов курси з оволодіння такою методикою лікування.

Послідовність проведення склеротерапії гемороїдальних вузлів:

  1. Хворий роздягається до пояса і укладається на проктологічне крісло.
  2. На область ануса наноситься гель з місцевим анестетиком, який забезпечує безболісність введення аноскопу.
  3. Лікар вводить в пряму кишку аноскоп і при його допомозі виявляє гемороїдальний вузол.
  4. Асистент подає хірургу шприц з склерозирующим препаратом, і лікар виконує пункцію в область підстави сайту. При цьому голка вводиться глибину 1-1,5 см.
  5. Під контролем зору лікар переконується, що голка потрапила саме в судинну ніжку вузла.
  6. Проктолог повільно вводить склерозант у вену гемороїдального вузла. Обсяг введеного препарату залежить від розмірів патологічних випинань. Після надходження склерозанта у вузол спостерігається його збліднення і збільшення в розмірах.
  7. Після цього проктолог повільно витягує голку і, при необхідності, приступає до введення склерозанта в інший гемороїдальний вузол.
  8. Після завершення процедури щодо введення склерозанта лікар або його асистент виконує акуратне видалення аноскопу з просвіту прямої кишки.

Після завершення сеансу склеротерапії, хворому необхідно залишатися під медичним наглядом протягом години. Йому рекомендується провести цей час в положенні сидячи або стоячи. Після цього хворий може отримати рекомендації лікаря і відправитися додому. Далі йому буде необхідно своєчасно відвідати лікаря для контрольного огляду після процедури.

За одну процедуру може виконуватися введення склерозанта тільки два вузли (максимум три), т. к. при спробах введення препарату в більшу кількість гемороїдальних шишок може розвиватися значний больовий синдром у післяопераційному періоді. Саме тому склеротерапія проводиться поетапно, і така процедура може призначатися тільки через 2-3 тижні.

Можливі ускладнення

У деяких випадках після склеротерапії у пацієнтів виникає біль у місці введення препарату. Зазвичай вона проходить після прийому анальгетиків.

У більшості випадків склеротерапія гемороїдальних вузлів рідко викликає ускладнення. Їх поява спостерігається приблизно в одному випадку з 5 тисяч ін’єкцій, і воно пов’язане з неправильним виконанням процедури або недотриманням рекомендацій лікаря в післяопераційному періоді.

До ускладнень склеротерапії гемороїдальних вузлів відносять:

  • кровотеча з піддався склеротерапії сайту – провокується випадковим проколом артерії під час процедури та зупиняється її негайної перев’язкою;
  • пізніше кровотеча – провокується введенням більшого обсягу склерозанта або недотриманням техніки його введення, надалі препарат потрапляє на слизову, і це викликає кровотечу, таке ускладнення може виникати через 7-14 днів після ін’єкцій;
  • виражена біль у місці введення склерозанта – провокується неправильним вибором місця для введення склерозанта, усувається прийомом анальгетиків або введенням в місце ін’єкції місцевого анестетика;
  • попадання склерозанту в анальні вени – провокується неправильним виконанням процедури, супроводжується появою гіркого присмаку у роті, біль в області правого підребер’я, усувається припиненням та відкладанням процедури;
  • парапроктит – провокується помилковим введенням склерозанту в навколишнє анус підшкірно-жирову клітковину, при своєчасно розпочатому лікуванні усувається терапевтичними методами, а на більш запущених стадіях – хірургічним шляхом;
  • введення склерозанта в простату – провокується недостатнім обстеженням пацієнтів-чоловіків, у яких може бути аденома, або недосвідченістю проктолога, тяжкість такого ускладнення залежить від ступеня і місця ураження передміхурової залози, у хворого може викликатися затримка сечовипускання, гострий простатит, абсцес або безпліддя;
  • тромбоз судин прямої кишки – провокується помилкою лікаря, який намагається ввести склерозант в занадто великий для цієї процедури гемороїдальний вузол.

Реабілітація після процедури

У перші дні після склеротерапії у хворого можуть спостерігатися болі, які легко усуваються прийомом ненаркотичних анальгетиків. Вони можуть посилюватися під час акту дефекації, але це не повинно лякати пацієнта, т. к. їх поява є природною реакцією організму у відповідь на хімічну коагуляцію в гемороїдальному сайті. Згодом болі стають менш вираженими і зникають зовсім.

Хворому після проведення склеротерапії гемороїдальних вузлів рекомендується:

  1. Не піднімати тяжкості протягом 2-3 тижнів (допускається підняття вантажів не більше 3-5 кг).
  2. Дотримуватися дієти, яка перешкоджає запорів.
  3. При появі болю, яка спостерігається в 80% випадків, приймати звичайні знеболюючі засоби (Найз, Диклоберл, Нурофен).
  4. При появі сильного болю в ділянці прямої кишки, промежини або малого таза, підвищення температури, кровотечі негайно звернутися до лікаря для з’ясування їх причини і виключення можливих ускладнень.
  5. Через 12-14 днів з’явитися на контрольний огляд до проктолога.

Результати склеротерапії

Судити про безпосередній ефективності склерозування гемороїдальних вузлів лікар зможе після контрольного огляду. При хорошому результаті виконаної процедури вузол, який був введений склерозант, являє собою щільне і малоболезненное утворення округлої форми, а при огляді слизової оболонки навколо вузла спостерігається відсутність змін її кольору. Також критерієм якості лікування стає припинення випадіння вузлів, для яких раніше це було характерно.

Віддалені результати лікування залежать від стадії захворювання, на якій проводилася склеротерапія, і дотримання рекомендацій лікаря про запобігання впливу на пряму кишку різних факторів, що сприяють розвитку геморою. При виконанні всіх рекомендацій лікаря і виконання процедури на II-III стадії захворювання рецидив захворювання може спостерігатися через 12-18 місяців.